ТЕХНОЛОГІЇ ( Авраменко О.М.)

Що можна зробити, коли учні не поводяться належним чином?

       Треба виправляти їхню поведінку. Учитель повинен ставитися до учня доброзичливо, толерантно, з повагою, незалежно від обставин і його поведінки.   Дисциплінувати можна поведінку, а не самого учня.  Тому зауваження треба робити в такий спосіб, щоб вони не принижували учня.

Що робити, якщо учні й надалі продовжують поводитись неналежним чином?

     Необхідно створити у класі атмосферу, яка б не призводила до порушення дисципліни.

Як можна домогтися, щоб учні поводилися, як належить?

     Виключити можливість порушення дисципліни. Продумати деталь-ніше кожен етап уроку. Внести нові, цікаві, ігрові елементи (учні стар-ших класів — теж діти, такі елементи їх теж зацікавлять).Щоб з’ясу-вати, чому учень поводиться саме так, чому він порушує дисципліну, спробуйте уявити себе на його місці й відповісти на такі запитання:

§             Як я почуваюся в такій ситуації?

§             Що мені робити в цьому випадку?

§             Що робить учень?

     Проаналізувавши ситуацію, дійдемо певного висновку щодо причи-ни порушення дисципліни.  Щоб уникнути загострення відносин між учнем та вчителем, коли виникає проблема з дисципліною під час навчання, треба так підійти до вирішення цього питання, щоб і вчитель не втратив контролю, і учень не почувався приниженим.

       Способи впливу на учнів, що порушують        дисципліну

Характеристики поведінки, спрямованої на              привертання уваги

     За такого типу поведінки учні роблять те, що відволікає увагу вчителя й класу, демонструють поведінку «мало-поволі», тобто всі дії, яких вимагає вчитель, виконують дуже й дуже повільно.Учитель  роздратований  і  обурений,  робить  словесні  зауваження,  висловлює догани, погрози.

Для уникнення такої поведінки вчителеві треба більше уваги приділяти гарній поведінці, вчити вихованців просити уваги, коли вони її потребують.

      Як привернути увагу учнів?

     Для привернення уваги учнів учителеві краще ігнорувати їхню демонстративну  поведінку,  встановлювати  контакт  очима,  ставати  поруч  з  ними, вставляти  ім’я  учня  в  текст  пояснення  уроку,  поси-лати  «таємний  знак», письмові  зауваження.  Робіть  несподіванки!  Вимкніть  світло.  Відтворіть музичний  звук.  Розмовляйте  тихим  го-лосом.  Змініть  голос.  Говоріть  зі стіною (або з портретом). Тимча-сово припиніть вести урок. Переключайте увагу учня. Ставте прямі запитання. Попросіть про послугу.  Змініть діяльність. Звертайте увагу класу на приклади гарної поведінки. Дякуйте учням. Пишіть приклади учнів на дошці. Пересаджуйте учнів. Міняйте учнів місцями. «Стілець роздумів».

    Характеристики властолюбної поведінки

     Учні цього типу поведінки йдуть на конфронтацію й нагнітають напруженість. У них пасивна властолюбна поведінка, або ж учні обіцяють виправитися і чемно відповідають нам, але продовжують робити своє.Вчитель розгніваний, обурюється, негайно припиняє  витівку  з  допомогою фізичного впливу (струснути, вдарити тощо).

Для  усунення  такої поведінки  рекомендується  уникати  конфронтації й  знижувати  напруженість,  намагатися  передати  учневі  частину  своєї організаторської влади.

      Характеристики мстивої поведінки

     Учень шкодить всіма силами вчителеві, вихователеві або обом, ігнорує будь-які  доброзичливі  спроби  контакту. На  це  у  вчителя  виникають  такі емоції: образа, біль, спустошення на додаток до гніву, обурення й страх; він негайно відповідає силою на дії учня, як рівному, у нього виникає бажання уникнути ситуації (піти з класу).

ПРИНЦИПИ ПРОФІЛАКТИКИ МСТИВОЇ ПОВЕДІНКИ:

§             Будувати відносини з усіма учнями за принципом турботи про них.

§             Вчити учнів висловлювати щиросердний біль і страждання у прийнятний спосіб.

     Заходи екстреного педагогічного втручання:

     Шукайте  «вишуканий  вихід»:  визнайте  владу  учня, позбавтеся  глядачів, переносьте обговорення питання, робіть записи, спантелич-чуйте учнів, погоджуйтеся з учнем, міняйте тему; використовуйте видалення: видалення не виходячи з класу, видалення в  інший клас, видалення в спеціальне приміщення,  ізоляція  в  кабінеті  шкільної  адміністрації;  встановлюйте санкції: позбавлення або тимчасове позбавлення права займатися чимось, позбавлення або тимчасове позбавлення права користуватися предметами, позбавлення  доступу  до  різних  приміщень школи,  припинення  взаємодії   з  іншими  уч-нями;  вимога  зустрічі  з  адміністрацією  школи,  з  батьками,   з  мі-ліцією;  відшкодування  учнем  збитків,  лагодження,  ремонт  пред-метів, речей, повернення речей на місце, заміна на рівноцінні.

     Характеристики поведінки, спрямованої на       уникнення невдачі

     Форма цієї поведінки з боку учня виражена в такий спосіб: учень втрачає контроль над собою, коли тиск відповідальності стає занадто сильним.

     Він відкладає справу на потім, не доводить її до кінця, виявляє тимчасову нездатність, підтверджену офіційними діагнозами лікаря.

     Учитель почуває себе професійно безпорадним, намагається виправдатися та пояснити поведінку учня (з допомогою фахівця).

     Вихід  із  ситуації   —  підтримка  учня, щоб  його  внутрішня  настанова  «Я не можу» змінилася на «Я можу», допомога в подоланні соціальної ізоляції шляхом включення учня у взаємовідносини з іншими людьми.

      Заходи екстреного педагогічного втручання:

     Змінити  методи  пояснення.  Використовувати  відчутний  на  дотик матеріал і комп’ютерні програми для формування навичок. Учити за один раз чомусь одному. Запровадити додаткові методи навчання для тих, кому потрібна додаткова допомога від учителя, допомога компе-тентних дорослих,  залучати  до  роботи  учнів-репетиторів,  створю-вати  класи  корекції.

     Учити  позитивно  розповідати  про  те, що  ти  робиш,  і  про  себе. Можуть допомогти класні плакати  із «заклинаннями», гра «Шукайте два «плюси» на кожний «мінус»», проголошення декларації «Я зможу» перед виконанням завдання. Робіть помилки нормальним і потрібним явищем. Розповідайте  про  помилки,  показуйте  цінність  помилки  як  спроби, мінімізуйте наслідки від зроблених помилок.

     Намагайтеся формувати віру в успіх. Підкреслюйте будь-які поліп-шення, повідомляйте про будь-які внески, розкривайте сильні сторони учнів, демонструйте віру у своїх учнів, визнавайте труднощі ваших завдань, обмежуйте час Ваших завдань.

     Концентруйте  увагу  учнів  на  вже  досягнутих  у  минулому  успіхах. Аналізуйте минулий успіх, повторюйте й закріплюйте успіхи. Робіть  процес  навчання  відчутним.  Як  заохочення  використовуйте: наклейки  «Я  можу»,  альбоми  досягнень,  розповіді  про  вчора,  сто-годні   й завтра. Відзначайте досягнення: оплески, «Зірки й наклейки», нагороди й медалі, виставки, позитивна ізоляція, самовизнання.

    Як допомогти учням робити свій власний внесок у групові відносини?

     Підтримати особистий  внесок  учня  в процес поліпшення життя  свого  класу.  Запрошуйте  учнів  допомагати  Вам  щодня  у  вирі-шенні  різних навчальних завдань, вимагайте, щоб учні висловлювали й обґрунтовували переваги в ході навчального процесу, запроваджуй-те правила разом з учнями.

     Надавайте  моральну  підтримку  учням,  які  намагаються  допомогти іншим. Учнівське репетиторство допоможе Вам, нехай вихованці висловлюють  визнання  й  схвалення  одне  одному  оплесками,  заохочувальними твердженнями, письмовими присвятами, схвальними паролями.

                                    ПОРАДИ   ВЧИТЕЛЮ

1.        Наскільки це можливо,  ігноруйте  ситуацію,  яка Вам не подоба-ється. Звертаючи  на  неї  увагу,  Ви  лише  закріплюєте  небажа-ну  поведінку учня.

2.        Якщо Ви все ж змушені діяти, використовуйте «сигнальне втру-чання». Суворо подивіться, похитайте головою, щоб дати учневі зрозуміти, що він робить щось неприйнятне.

3.        Спробуйте наглядати за ним зблизька. Підійдіть ближче до учня, який погано поводиться, або пересадіть його ближче до себе.

4.        Спробуйте  поступово  формувати  поведінку  учня.  Закріпіть  ту  його поведінку,  яка  близька  до  бажаної,  і  далі  поступово  і  не-нав’язливо підвищуйте свої вимоги, як у виставі події наближають-ся до кульмінації.

5.        Скажіть неслухняному учневі, що Ви хочете, аби він  змінився. Дайте зрозуміти, чого від нього очікуєте, потім поясніть, що станеться, якщо він це зробить (це краще, ніж пояснювати, що станеться, коли він цього не зробить). Будьте рішучими, щоб закріпити прийнятну поведінку.

6.        У  розкладі  завдань  розмістіть  спочатку  менш  пріоритетні.  Інакше кажучи, спочатку нехай учні роблять те, чого не люблять, а потім те, що їм подобається.

7.        Аналізуючи  виконання  завдання,  краще  відзначати  правильні  відповіді,  ніж  неправильні.  Робіть  це  ненав’язливо,  адже  ніхто  із  нас не любить, коли його роботу виставляють на огляд, особливо тоді, коли його помилки виправляють червоним.

8.        Створіть довірливу атмосферу, даючи можливість учням самим оцінювати  свою працю,  спираючись на Вашу   підтримку  та  дотримуючись правил поведінки на уроці. Якщо Ви скажете учням, що вони гарні, це принесе користь і вам. Краще хвалити добру працю, ніж доброго учня.

9.        Якщо Ви змушені погрожувати, то виконуйте ці погрози. Даремні погрози тільки послаблюють Вашу  позицію.

10.   Посилаючи учня до  завуча, подумайте, можливо, саме цього він хоче цієї хвилини (щоб уникнути виконання складного завдання в класі).

11.   Коли  Ви  робите  зауваження  учневі,  то  робіть  його  віч-на-віч,  щоб уникнути його приниження перед класом.

12.   Уникайте вимушених зізнань. Звинувачений учень напевно буде брехати; краще скажіть йому, що він зробив погано і що Ви хочете, аби це не повторилося. Після цього забудьте про цей випадок.

13.   Уникайте примусів. Якщо Ви  спонукаєте  учня  до поганої поведінки, він так і вчинить.

14.   Не ображайте дітей. Не кажіть  їм ніколи, що вони найгірші, дурні та невиховані. Дотримуйтесь принципу, за яким, якщо на собаку постійно казати, що він свиня, через певний час він зарохкає.

15.   Натякніть  учневі, який дошкуляє  іншим, що йому  треба вибачитися, але не примушуйте його це робити. Якщо Ви змусите учня вибачитися, то з його боку це буде нещирим вчинком.

16.   Остерігайтесь здійснювати масові покарання, якщо учень винен, то він має  відповідати  сам  за  свій  вчинок,  а  не  цілий  клас  (ряд).  Якщо  не   знаєте,  хто  винен,  краще  залишити  цю  справу,  а  не  звинувачувати цілий клас.

17.   Якщо  Ви  змушені  вдаватися  до  покарання,  то  робіть  це  тільки  тоді, коли маєте намір  закріпити правильну поведінку  відразу після покарання.

18.   Не  беріть  за  правило  записувати  зауваження  до  щоденника  учня («Розмовляв»,  «Грався  на  уроці»,  «Бігав  по  класу»,  «Бив  товариша» тощо). Подумайте,  по-перше:  а  де  в  цей  час  були Ви?  І що  робили? Ви  ставите  підпис  під  власним  безсиллям,  бо  не  вмієте  організувати роботу учнів,  їх зацікавити. А по-друге, Ви не знаєте реакцію батьків. Одні не звернуть уваги, й учень продовжуватиме робити те саме. А інші вчинять над дити-ною фізичну чи моральну розправу. В результаті, Ви ніколи не будете користуватись повагою в цього учня, й Ваш предмет по-трапить до його «чорного» списку.

19.   Якщо  Ви  вимушені  викликати  до  школи  батьків,  то  підготуй-тесь до  того, що навіть найгірший  учень — це кохана дитина для батьків,тому врахуйте такі поради:

§             підготуйте  матеріали  до  зустрічі  (зошити,  контрольні  роботи,  його записочки чи інше, чим він займається на уроці);

§             не кажіть про те, чого самі не бачили чи не чули;

§             не  з’ясовуйте  стосунки  за  участю  інших  учнів,  без  присутності  їхніх батьків;

§             подумайте, який хочете мати результат від цієї зустрічі;

§             ведіть розмову спокійно, коректно й тактовно, навіть у випадку, якщо на Вас підвищують голос;

§             запропонуйте  вихід  із  ситуації, що  склалася, для двох  сторін  (батьків   і вас);

§             не забудьте сказати і про позитивні риси цього учня.

     Спочатку  Ви  можете  випробувати  на  практиці  одну  з  цих  стратегій. Коли  відчуєте, що  можете  вміло  нею  користуватись,  додайте ще  кілька.

Не намагайтеся застосувати їх усі одночасно.

     «Приклад   — кращий учитель! Те, що ми робимо, проявляється виразніше, ніж те, що ми говоримо. Вкрай важливо, щоб дорослі в школах моделювали учням важливість вчитися ціле життя, спонукали їх до колективної праці та будили бажання постійно вдосконалюватися» (Денніс Спаркс).

Методичні рекомендації щодо викладання трудового навчання у загальноосвітніх навчальних закладах — 2016-2017 н.р.

Додаток

до листа Міністерства

освіти і науки України

від 17.08.2016р. № 1/9-437

Основна і старша школа

Трудове навчання (технології). Креслення

Відповідно до типових навчальних планів для загальноосвітніх навчальних закладів на вивчення предмета трудове навчання у 2016-2017 навчальному році відводиться:

у 5 – 6 класах – 2 год. на тиждень;

у 7 – 9 класах – 1 год. на тиждень;

у 10 – 11 класах (незалежно від профілю) – 1 год. на тиждень;

у 10 – 11 класах технологічного профілю – 6 год. на тиждень.

Кількість годин трудового навчання в усіх класах може збільшуватися за рахунок годин варіативної складової навчальних планів, передбачених на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації. Впровадження курсів за вибором технологічного спрямування також може здійснюватися за рахунок варіативної складової.

Вивчення трудового навчання в 2016-2017 навчальному році здійснюватиметься за такими навчальними програмами:

5 – 8 класи – «Навчальна програма з трудо­вого навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. 5 – 9 класи» (авт.: В. Сидоренко та інші), затверджена наказом МОН України від 29.05.2015 № 585;

9 клас – «Трудове навчання. 5 – 9 класи» (нова редак­ція) (за загальною редакцією В. Мадзігона);

10 – 11 класи - «Технології. 10-11 класи» (авт.: А. Терещук та інші).

Усі зазначені навчальні програми та програми з креслення розміщено на офіційному веб-сайті МОН України (http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html).

Змістове наповнення навчального предмета «Технічна творчість» (для спеціалізованих шкіл з навчанням українською мовою і поглибленим вивченням предметів технічного (інженерного) циклу) може здійснюватися за рахунок курсів за вибором відповідного спрямування.

Учні 5 – 8-их класів в 2016-2017 навчального року навчатимуться за новою програмою, яка містить обов’язкову для вивчення складову та варіативну.

Обов’язкова для вивчення складова обирається школою із запро­понованих блоків залежно від умов поділу на групи хлопців і дівчат, кадрового забезпечення та інтересів учнів.

Для 5 класу пропонується на вибір два блоки:

Блок 1. Технологія виготовлення виробів із фанери та ДВП.

Блок 2. Технологія виготовлення текстильних виробів з аплікацією.

Для 6 класу пропонуються такі блоки:

Блок 1. Технологія виготовлення виробів із тонколистового мета­лу та дроту.

Блок 2. Технологія виготовлення вишитих виробів.

Для 7 класу пропонуються такі блоки:

Блок 1. Технологія виготовлення виробів із деревини.

Блок 2. Технологія виготовлення виробів, в’язаних гачком.

Для 8 класу пропонуються такі блоки:

Блок 1. Технологія виготовлення виробів із сортового прокату та листового металу.

Блок 2. Технологія виготовлення  швейних виробів.

Блок 3. Технологія виготовлення виробів інтер’єрного призначення.

Освоєння варіативних модулів здійснюється на основі проектно- технологічної діяльності. Варіативні модулі обираються залежно від матеріально-технічного та кадрового забезпечення навчального про­цесу, бажання учнів, регіональних традицій. Навчальною програмою передбачено переліки варіативних модулів, що можуть вивчатися учнями 5-6 класів та 7-9 класів.

Перелік варіативних модулів для 5 – 6 класів:

1.     Технологія виготовлення народної ляльки.

2.     Технологія виготовлення м’якої іграшки.

3.     Технологія виготовлення виробів, оздоблених об’ємною  аплікацією.

4.     Технологія виготовлення вишитих виробів.

5.     Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).

6.     Технологія виготовлення виробів, плетених із бісеру.

7.     Технологія виготовлення виробів із бісеру на дротяній основі.

8.     Технологія виготовлення писанок.

9.     Технологія приготування страв.

10. Технологія виготовлення виробів,  оздоблених аплікацією з природних матеріалів.

11. Технологія вирощування рослин (квітів) та догляд за ними.

12. Технологія догляду за тваринами.

13. Технологія виготовлення дерев’яної іграшки.

14. Технологія виготовлення сувенірів із деревинних матеріалів.

15. Технологія виготовлення виробів із деревини та деревинних матеріалів      (способом ажурного випилювання).

16.  Технологія оздоблення виробів елементами геометричного різьблення.

17. Технологія виготовлення макетів архітектурних споруд із деревини та деревинних матеріалів.

18.  Технологія виконання електротехнічних робіт.

19. Технологія оздоблення виробів художнім випалюванням.

20. Технологія виготовлення виробів із тонкого листового металу.

21. Технологія виготовлення виробів із дроту

22. Технологія виготовлення виробів способом металопластики.

Перелік варіативних модулів для 7 – 8 класів:

1.     Технологія виготовлення виробів, в’язаних гачком.

2.     Технологія виготовлення виробів, в’язаних спицями.

3.     Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).

4.     Технологія оздоблення одягу.

5.     Технологія виготовлення виробів у техніці «макраме».

6.     Технологія виготовлення виробів, оздоблених мережками.

7.     Технологія виготовлення виробів, оздоблених гладдєвими швами.

8.     Технологія виготовлення  виробів, оздоблених  українською народною вишивкою.

9.     Технологія оздоблення  виробів  вишивкою  бісером.

10. Технологія виготовлення сувенірів із текстильних матеріалів.

11.  Технологія ремонту та оновлення одягу.

12.  Технологія виготовлення писанок.

13. Технологія приготування страв. Традиції української національної кухні.

14. Технологія заготівлі та зберігання продуктів харчування.

15. Технологія вирощування рослин та догляд за ними.

16. Технологія природного землеробства.

17. Технологія виготовлення виробів із шкіри.

18. Технологія плетіння виробів із лози.

19. Технологія плетіння виробів із соломи.

20. Технологія виконання електротехнічних робіт.

21. Технологія оздоблення виробів із деревини геометричним різьбленням.

22. Технологія виготовлення та  оздоблення виробів із деревини різьбленням.

23. Технологія оздоблення виробів об’ємним різьбленням.

24. Технологія оздоблення виробів інтарсією (інкрустацією).

25. Технологія оздоблення виробів із деревини мозаїкою.

26. Технологія виготовлення  виробів із деревини (з використанням ручних способів обробки).

27. Технологія виготовлення виробів із деревини (способом токарної обробки).

28. Технологія виготовлення виробів із сортового прокату (з використанням ручних способів обробки).

29. Технологія виготовлення виробів із металу (способом токарної обробки).

Із зазначених переліків для кожного класу треба обрати по 2 варі­ативні модулі (5 – 6 клас), на освоєння яких відводиться по 20 годин навчального часу та 1 варіативний модуль (7 – 8 клас) в обсязі 16 год. Освоєння варіативних модулів відбувається за окремо розро­бленими програмами до них. Варіативний модуль для 5 – 6 класів можна обрати лише один раз у 5 або 6 класах, для 7 – 8 класів - лише один раз у 7 або 8  класах.

Рекомендації  вчителю щодо досягнення дисципліни на уроці

1.Установіть межі дозволеного, еталони поведінки учня для стандартних ситуацій: як входити в клас, як сидіти, відповідати на запитання, прибирати книжки, діставати олівці та інше. Зробите це треба перш ніж ви почнете стежити за дотриманням порядку. Учень повинен знати, у чому полягає прийнята чи неприпустима поведінка, і тільки тоді від нього можна вимагати відповідальності за дотримання конкретних правил. Якщо правила й обмеження не визначенні, то встановити порядок у класі не можна! Виявіть чітку послідовність у дотриманні встановлених правил і в застосуванні способів покарання.

2. Стежте за своєю мовою, розмовляйте завжди спокійно . Почуття гніву і обурення – звичайне явище, але воно піддається контролю і зовсім не означає, що ви не любите дітей.

3.Намагайтеся тримати свої емоції в стані спокою, зміцнюючи нерви для того, щоб витримати очікувані ексцеси . Звертайте увагу і реагуйте на будь-які вияви позитивної поведінки дітей, які б незначні вони не були. Хто шукає гарне, той обов’язково його знаходить.

4. Уникайте безупинного негативного реагування. Намагайтеся рідше говорити "ні","припини","не можна".

5.Відрізняйте форми поведінки, які вам подобаються, від вияву особистих якостей дітей.

6.Намагайтеся розшифрувати сигнали, що попереджають про можливість вибуху в поведінці дітей. Спокійно втручайтеся в ситуацію.

7. Відповідайте рішуче і впевнено, коли учні відкрито кидають виклик непокори.

8.Учням потрібен вчитель, а не партнер по грі. Будьте завжди товариські, але не забувайте, що фамільярність виховує неповагу . Ви можете цілком успішно взаємодіяти з учнями, не перетворюючись на одного з них.

9.Завжди наполягайте на повазі до дорослого . Учні повинні звертатися до вас чемно.

10.Не йдіть на поступки і компроміси, поступаючись своїми нормами, щоб бути популярним і авторитетним.

11.Пам’ятайте, що дитяча безвідповідальність - явище, що не має нічого спільного з відвертою непокорою, і тому боротися з нею потрібно спокійними методами.

12.Намагайтеся, щоб у вас був добрий зв’язок з учнями, так щоб вони могли знати, коли вони відповідають вашім очікуванням, а коли ні,поясніть, що ви очікуєте від учнів і наскільки вони відповідають цьому.

13.Не реагуйте на все занадто бурхливо, щоб незначна подія не перейшла у велике протистояння . Уникайте протистояння на очах в інших учнів . Немає більш неефективного методу впливу на людину, причому в будь-якому віці, ніж гнів і роздратування.

14.Робіть серйозні кроки, якщо хтось продовжує погано поводитись і відмовляється визнавати дисципліну . Визначте можливу причину такої поведінки, емоційні конфлікти, розлад уваги, проблеми в навчанні.

15.Будьте прикладом самодисципліни. Гарної поведінки учні в більшості випадків не вчаться, а переймають її.

16.Будьте зібрані . Нехай усе має своє місце. Нехай усі матеріали будуть у вас напохваті . Від одного виду діяльності до іншого переходьте поступово. Підтримуйте чистоту і порядок.

17.Готуйтеся до уроків заздалегідь, так,щоб учні були досить завантажені протягом усього часу занять . Нехай у вас завжди будуть альтернативні плани й матеріали . Плануйте вашу роботу і дотримуйтесь розробленого плану. Будьте досить гнучкими , щоб, якщо вам не вдається зробити усе, що ви спланували, ви не відчували пригніченість.

18.Поводьтесь так, щоб було видно, що ви – керівник. Виявляйте рішучість. Будьте господарем ситуації. Умійте направляти. Ви є вчитель,і учні очікують, щоб ними керували. Вони швидко розпізнають нерішучість, де зорганізованість. Відсутність гарної підготовки і чітких розпоряджень є стимулом до поганої поведінки.

19. Створюйте умови, щоб навіть найбільш "важкі"учні отримали можливість відчути себе лідерами. Це позитивно впливає на позицію учнів і на їхню поведінку.

20.Моделюйте з учнями, як долати кризові ситуації, розчарування, гнів. Завжди будьте добрим прикладом як у слові, так і в справі, особливо коли не все добре вдається.

21.До учнів завжди виявляйте ввічливість та повагу, зберігаючи приємний голос, використовуючи ввічливі слова.

22.Будьте послідовні. Ніщо так не бентежить учня, як мінливість у настрої і діях учителя . Це викликає у дітей негайне бажання випробувати межі дозволеного, що спричиняє до конфлікту в класі.

23.Не дратуйте учнів. Причиною роздратування є незнання того, що від них очікують, не справедливе поводження з учнями, непослідовні дії вчителя, неможливість висловити свою думку.

24.Стримуйте свій гнів . Якщо ви відчуваєте, що у вас виникає роздратування, усіма силами прагніть не дати вашим почуттям вийти з під контролю і розслабитися, нехай руки стануть ненапруженими, жести – повільними, голос – тихим.

25. Уникайте вимог, що неможливо виконувати. Потрібно бути абсолютно впевненим утому, що дитина здатна виконати те, що від неї вимагають. Ніколи не карайте учня за те, що він погано встигає в школі через те, що йому не вистачає здібностей до навчання. Звичайно, за умови, що всі подібні дії ненавмисні. Висування вимог, яких дитина не може виконати, створює ситуацію нерозв’язаного конфлікту, з якого вона не бачить виходу . Така ситуація неминуче завдає шкоди емоційній сфері людини. Ставте мету перед вашими учнями . Проводьте цікаві уроки, відповідні віку учнів.

26.Робіть виклад матеріалу яскравим, захоплюйте учнів за допомогою різноманітних методів, наочності й змістовності . Не звикайте до рутини. Будьте обережні, щоб, спонукуючи, не перезбудити учнів. Велике розмаїття на одному уроці не приносить користі,оскільки не дозволяє вам належним чином зосередитися на доній темі.

27. Пам’ятайте, що різні учні вимагають різних методів навчання через властиві їм можливості й особливості.

28.Надайте учням достатню можливість вибору середовища різних завдань і видів діяльності. Учні найкраще виконуватимуть те, що їх особисто цікавить і більше відповідає здібностям.

29.Направляйте мислення учнів на вищі рівні. Вимагайте, щоб учні не просто запам’ятовували й ідентифікували інформацію, але вміли аналізувати, давати оцінку і застосовувати вивчений матеріал на практиці.

30.Надавайте учням можливість працювати в групах. Прагнення виглядати в очах інших на належному рівні може бути позитивним стимулом до гарної поведінки.

31.Нехай вашими діями керує любов! Взаємини, засновані на щирій любові і прихильності, звичайно, складаються правильно, навіть незважаючи на неминучість окремих помилок і прорахунків з боку вчителя.

  Методичні рекомендації щодо викладання навчальних  предметів«Трудове навчання», «Технології»  в загальноосвітніх навчальних закладах

у 2014/2015 навчальному році

Технологічна освіта підростаючого покоління на порозі третього тисячоліття стала необхідною складовою загальної середньої освіти, необхідною умовою цілісного й гармонійного розвитку особистості школяра.

Особливістю сучасного уроку трудового навчання є навчання учнів не лише конкретним трудовим операціям але й підготовка їх до життя, формування таких цінностей особистості (творчої, активної й легко адаптованої), які допоможуть стати успішним у виборі свого життєвого шляху та діяти в нових соціально-економічних умовах, починаючи від визначення потреб у продукції та її реалізації.

            Типовими навчальними планами для загальноосвітніх навчальних закладів на вивчення

– трудового навчання передбачено:

- у 5-6 класах – 2 год. на тиждень;

- у 7-8 класах – 2 год. на тиждень;

- у 9 класі – 1 год. на тиждень;

– технологій:

- у 10-11 класах (незалежно від профілю) – 1 год. на тиждень;

- у 10-11 класах технологічного профілю – 6 год. на тиждень.

Окрім цього, кількість годин на вивчення навчального предмета трудове навчання у всіх класах може збільшуватись за рахунок часу варіативної складової навчальних планів передбаченої на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації.

Реалізація змісту трудового навчання забезпечується навчальною програмою для 5-6 класів ( НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з трудового навчання для загальноосвітніх навчальних закладів, 5 – 9 класи, Київ 2012, підготовленою  робочою групою, голова якої В. К. Сидоренко;

Нова навчальна програма з трудового навчання спрямована на досягнення головної мети трудового навчання в середній школі, а саме: формування технологічно освіченої особистості, підготовленої до самостійного життя і активної перетворювальної діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства для реалізації творчого потенціалу учнів.

Зміст предмета має чітко виражену прикладну спрямованість і реалізується переважно шляхом застосування практичних методів і форм організації занять.

Трудове навчання у 5 – 9 класах базується на практичній діяльності учнів. На кожному уроці має бути практична робота. Її зміст визначається вчителем самостійно залежно від теми уроку та виду робіт, що виконуватимуться під час уроку. Засвоєння теоретичного матеріалу доцільно проводити під час практичних робіт, не витрачаючи на це окремого навчального часу. Однак, не виключається можливість проведення уроків засвоєння нових знань, під час яких учитель може розкрити навчальний матеріал усього модуля, або його окремої частини. Такі уроки в навчальному процесі можуть бути поодинокими.

Завдяки своїй спрямованості на реалізацію принципу варіативності, програма для 5-6-х класів дозволяє планувати навчальний матеріал відповідно до матеріально-технічного та кадрового забезпечення навчального процесу, віково-статевих особливостей учнів та їхніх інтересів. Вона  містить обов’язкову для вивчення складову та варіативну складову.

Обов’язкова для вивчення складова обирається школою із запропонованих блоків залежно від умов поділу на групи хлопців і дівчат, кадрового забезпечення та інтересів учнів.

Для 5 класу пропонується на вибір два блоки:

Блок 1. Технологія виготовлення виробів із фанери та ДВП.

Блок 2. Технологія виготовлення виробів з аплікацією.

Для 6 класу пропонується на вибір також два блоки:

Блок 1. Технологія виготовлення виробів із тонколистового металу та дроту.

Блок 2. Технологія виготовлення вишитих виробів

Кожен блок обов’язкової для вивчення складової містить чотири розділи:

· Основи матеріалознавства.

· Технологія виготовлення виробів.

· Основи техніки, технологій і проектування.

· Технологія побутової діяльності.

Під час вивчення розділу «Основи матеріалознавства» учні ознайомляться з тими матеріалами та їх властивостями, які будуть використовувати в роботі під час освоєння обраного блоку.

Розділ «Технологія виготовлення виробів» є основним у кожному блоці. Під час його вивчення учні ознайомлюються з послідовністю виготовлення виробу, операціями, інструментами, пристосуваннями, які при цьому застосовуються, виготовляють виріб.

Розділ «Основи техніки, технологій і проектування» ознайомлює учнів із технікою, механізмами, машинами, сучасними технологіями та процесами.

У цьому розділі також передбачено вивчення основ проектної діяльності, яка буде впроваджуватися при вивченні варіативних модулів. Вивчення теми «Основи проектної діяльності» можливе за двома варіантами:

1) останньою темою обов’язкової для вивчення складової, після якої відразу планується вивчення варіативних модулів;

2) під час освоєння варіативних модулів.

Для набуття учнями корисних навичок під час навчального процесу програмою передбачено розділ «Технологія побутової діяльності». Особливість цього розділу полягає в тому, що кожна його тема може вивчатися в будь-який час не порушуючи при цьому календарний план. Це може бути після закінчення розділу, блоку чи модуля; перед закінченням чи на початку четверті, семестру, навчального року; у випадках, коли учні з тих чи інших причин (багато відсутніх, непідготовлені до уроку, релігійні чи шкільні свята тощо) не можуть виконати заплановану роботу.

Порядок вивчення розділів і тем обов’язкової для вивчення складової визначено навчальною програмою.

5 клас
Обов’язкова для вивчення складова. Обирається один блок (26 год)
1.      Технологія виготовлення виробів із фанери та ДВП (26 год)	2. Технологія виготовлення виробів з аплікацією (26 год)
Варіативна складова. Два модулі (40 год)
Варіативний модуль 1 (20 год)
Варіативний модуль 2 (20 год)
Резерв часу (4 год)
6 клас
Обов’язкова для вивчення складова. Обирається один блок (26 год)
1. Технологія виготовлення виробів із тонколистового металу та дроту (26 год)	2.Технологія виготовлення вишитих виробів (26 год)
Варіативна складова. Два модулі (40 год)
Варіативний модуль 1 (20 год)
Варіативний модуль 2 (20 год)
Резерв часу (4 год)

Освоєння варіативних модулів здійснюється на основі проектно-технологічної діяльності. Варіативні модулі обираються залежно від матеріально-технічного та кадрового забезпечення навчального процесу, бажання учнів, регіональних традицій.

Варіативні модулі, які пропонуються для вивчення у 5-6 класах:

1. Технологія виготовлення народної ляльки.
2. Технологія виготовлення м’якої іграшки.
3. Технологія виготовлення виробів, оздоблених об’ємною аплікацією.
4. Технологія виготовлення вишитих виробів.
5. Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).
6. Технологія приготування страв.
7. Технологія плетіння з бісеру.
8. Технологія виготовлення виробів із бісеру на дротяній основі.
9. Технологія писанкарства.
10. Технологія виконання електротехнічних робіт.
11. Технологія оздоблення виробів художнім випалюванням.
12. Технологія виготовлення виробів із тонкого листового металу .
13. Технологія виготовлення виробів із дроту
14. Технологія виконання аплікації із природних матеріалів.
15. Технологія виготовлення дерев’яної іграшки.
16. Технологія виготовлення виробів із деревини та деревних матеріалів (способом ажурного випилювання).
17. Технологія виготовлення сувенірів із деревних матеріалів.
18. Технологія виготовлення виробів способом металопластики.
19. Технологія виготовлення макетів споруд із деревини та деревних матеріалів.
20. Технологія вирощування рослин (квітів) та догляд за ними.
21. Технологія догляду за тваринами.
22. Технологія оздоблення виробу елементами геометричного різьблення

З зазначеного переліку для кожного 5 та 6 класу слід обрати по 2 варіативні модулі, на освоєння яких відводиться по 20 годин навчального часу. Освоєння варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами до них.

Будь-який варіативний модуль для 5-6 класів можна обрати лише один раз у 5 чи 6 класі.

Вся проектна документація (зображення виробу, розрахунок матеріалів, послідовність виготовлення тощо) учнями 5-6 класів виконується в робочих зошитах.

Резерв часу, передбачений програмою, вчитель може використати на підсилення окремих складових навчальної програми на свій вибір.

Результатом діяльності учнів при вивченні кожного блока обов’язкової для вивчення складової програми модуля має бути виріб, а будь-якого варіативного модуля – проект.

Під час роботи у навчальній майстерні на кожному уроці треба звертати увагу на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних прийомів роботи, ознайомлювати із заходами попередження травматизму.

Навчання хлопців і дівчат на уроках трудового навчання має відбуватися окремо. Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.02 р. №128, і відбувається за наявності в класі більше 27 учнів для міських шкіл та більше 25 для сільських.

Якщо кількість учнів у класі не дає змоги здійснити поділ на групи на гендерній основі, можна скористатись іншими  варіантами формування груп: з паралельних класів; формування змішаної групи хлопців і дівчат; поділ на групи за рахунок варіативної частини навчального плану.

У 7-9 класах реалізація змісту трудового навчання забезпечується навчальною програмою «Трудове навчання. 5-9 класи» (нова редакція) за загальною редакцією В. М. Мадзігона, яка має гриф «Затверджено Міністерством освіти і науки» (від 27.08.2010 № 1/11-8205). Програма з варіативними модулями розміщена на офіційному сайті Міністерства www.mon.gov.ua.

Зміст навчального предмета реалізується за трьома варіантами програми: для хлопців; для дівчат; для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат.

Навчальна програма з трудового навчання для учнів 7-9 класів побудована за модульною системою. Вона складається з інваріантних (обов’язкових), варіативних (на вибір) та базового(для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат) модулів.

Інваріантний зміст трудового навчання розрахований на засвоєння окремими групами хлопців і дівчат. Він займає приблизно половину навчального часу. Інваріантний модуль вивчається у 7-8 класах у першому півріччі.

Варіативні модулі обирає вчитель у залежності від матеріально-технічної бази, фахової підготовленості, регіональних традицій наповнюваності класів та бажання учнів. Розроблено окремий перелік варіативних модулів для 7-9 класів. Варіативні модулі  розраховані на16 годин кожен. Їх вивчення відбувається за окремо розробленими програмами.

Будь-який варіативний модуль для 7-9 класів можна обрати лише один раз у 7,8 чи  9 класі.

Зміст трудового навчання для класів, що не поділяютьсяна групи хлопців і дівчат складається лише з варіативних модулів. При цьому, учні мають освоїти базовий модуль. Наскрізними лініями, що закладені у зміст базового модуля є:

• проектування виробів;
• конструкційні матеріали;
• основи техніки і технологій.

На освоєння навчального матеріалу передбаченого базовим модулем не відводиться окремих годин. Він вивчається інтегровано з вивченням варіативних модулів. Учителеві на початку навчального року слід спланувати перелік та послідовність вивчення варіативних модулів, а також розподілити навчальний матеріал, передбачений базовим модулем.

Трудове навчання у 7-9 класах базується на практичній діяльностіучнів. Засвоєння теоретичного матеріалу доцільно проводити під час практичних робіт, не витрачаючи на це окремого навчального часу. Однак, не виключається можливість проведення уроків засвоєння нових знань, під час яких вчитель може розкрити навчальний матеріал всього модуля, або його окремої частини. Такі уроки у навчальному процесі можуть бути одиничними.

 Навчання хлопців і дівчат на уроках трудового навчання має відбуватися окремо. Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.02 р. № 128, і відбувається за наявності в класі більше 27 учнів для міських шкіл та більше 25 для сільських.

Якщо кількість учнів у класі не дає змоги здійснити поділ на групи на гендерній основі,  можна скористатись іншими  варіантами формування груп:  з паралельних класів; формування змішаної групи хлопців і дівчат; поділ на групи за рахунок варіативної частини навчального плану.

            З метою свідомого вибору учнями профілю навчання з 8 класу запроваджується допрофільне навчання. У 8-9 кл. учні повинні глибше познайомитися з різними профілями та напрямами навчання. Таке ознайомлення може здійснюватися за рахунок упровадження курсів за вибором та профорієнтаційних курсів.

Курси за вибором дають змогу учням  не тільки оволодіти технологією вибору, а й апробувати різний зміст з метою самовизначення.

Іншою складовою допрофільного навчання є профорієнтаційні курси. Міністерством освіти і науки України надано гриф навчальним програмам курсів «Людина і світ професій» для учнів 8-9 класів та «Побудова кар’єри» для учнів 10-11 класів. Зазначені курси за вибором можуть бути розраховані на 9, 18, 35 і навіть 70 год. Програми курсів надруковано на сторінках фахового журналу «Трудова підготовка в закладах освіти» та фахової газети «Трудове навчання». 

Головна мета курсу «Людина і світ професій» — підготовка учнів 8-9 класів до вибору профілю навчання у старшій школі. Мета курсу реалізуєть­ся у процесі виконання комплексу навчальних і виховних завдань.

Учні 10-11-х класів, незалежно від профілю навчання (крім технологічного) освоюють навчальний предмет технології (трудове навчання) за навчальною програмою «Технології. 10-11 класи» (авт.: А.І.Терещук та інші).

Програма має модульну структуру і складається з двох частин – інваріантної та варіативної. Основою інваріантної складової є базовий модуль   «Проектні технології у перетворюючій діяльності людини». На вивчення базового модуля  у 10-11 класах відводиться  по 12 годин.  Вивчення другої частини  програми передбачається в обсязі 20 годин (один варіативний модуль). Модулі слід обирати з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази навчальних шкільних майстерень, фахової підготовленості вчителя. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість.

Варіативні модулі мають засвоюватися старшокласниками через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект.

Наразі дозвіл на використання у загальноосвітніх навчальних закладах мають такі варіативні модулі до навчальної програми «Технології. 10-11 класи»:

Технологія бісерного плетіння на дротяній основі.

Технологія художнього різьблення по дереву.

Технологія геометричного гострокутного гуцульського різьблення.

Основи лісового господарства.

Технологія виготовлення малих архітектурних форм.

Технологія вишивання технікою мережки.

Технологія  художнього набивання на тканині.

Технологія плетіння спицями

Технологія рельєфного різьблення.

Технологія розпису на склі.

Технологія соломоплетіння.

Технологія інкрустації виробів з деревини.

Технологія токарної обробки деревини.

Технологія вишивання стрічками.

Технологія виготовлення м’якої іграшки.

Технологія вишивання шовковими стрічками.

Технологія писанкарства.

Технологія клаптикового шиття (печворк).

Технологія хлібопекарського та кондитерського виробництва.

Технологія об’ємної вишивки.

Технологія виготовлення листівок.

Технологія ниткової графіки.

Технологія художньої обробки деревини випилюванням.

Технологія в’язання гачком.

Технологія дизайну інтер’єру.

Технологія пірографії (випалювання на деревині).

Технологія дизайну шкільних та офісних меблів.

Технологія ручного розпису тканини.

Технологія виготовлення штучних квітів.

Технологія ліплення.

Технологія ручного ткацтва.

Технологія виготовлення подарункових упаковок.

Технологія виготовлення дитячого одягу.

Технологія дизайну предметів інтер’єру.

Об’ємне комп’ютерне моделювання.

Технологія виготовлення виробів із сучасних деревних матеріалів.

Технологія аплікації з текстильних матеріалів та фурнітури.

Технологія виготовлення народної ляльки-оберега.

Технологія матчворку (конструювання із сірників).

Програми зазначених варіативних модулів друкуються у видавництвах «Літера ЛТД»  та «Абетка нова».

Особливістю технологічного профілю є широкий перелік спеціалізацій, за якими може здійснюватися навчання:

Деревообробка.

Кулінарія.

Основи дизайну.

Агровиробництво.

Будівництво. Опоряджувальні роботи.

Енергетика.

Конструювання та моделювання одягу.

Легка промисловість.

Матеріалознавство та технологія конструкційних матеріалів.

Металообробка.

Основи бджільництва.

Технічне проектування.

Українська народна вишивка.

Художня обробка матеріалів.

Швейна справа.

Технології сільськогосподарського виробництва.

За наявності відповідного грифа Міністерства освіти і науки профільне навчання може здійснюватися за авторськими програмами з інших, не передбачених переліком спеціалізацій.

У межах технологічного профілю також можлива професійна підготовка старшокласників. Наказом Міністерства освіти і науки № 904 від 23.09.2010 р. затверджено Типові навчальні плани та Типові програми професійно-технічного навчання для учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Зазначені плани та програми розроблено з метою узгодження Державних стандартів професійно-технічної освіти та навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів.

Професії, за якими здійснюється професійно-технічне навчання відповідно до Типових навчальних планів та Типових програм розділено за трьома групами у залежності від кількості годин, що відводиться на їх опанування.

До першої групи відносяться:

-          «Продавець (з лотка,  на ринку)»;

-          «Водій автотранспортних засобів категорії «В»»;

-          «Водій автотранспортних засобів категорії «С»»;

-          «Манікюрниця»;

-          «Штукатур».

На опанування зазначених професій відводиться до 480 годин навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю (наказ МОН від 27.08. 2010 № 834, додаток 10) та 10 робочих днів навчальної практики у 10 класі.

До другої групи відносяться:

-          «Вишивальниця»;

-          «Агент з організації туризму»;

-          «Оператор комп'ютерного набору»;

-          «Різьбяр по дереву та бересту»;

-          Інтегрована професія – «Швачка, Кравець».

На опанування зазначених професій відводиться до 540 годин навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю та 20 робочих днів навчальної практики у 10 класі.

До третьої групи відносяться:

- «Секретар керівника (організації, підприємства, установи)»;

- «Касир (на підприємстві, в установі, організації)»;

- «Перукар (перукар-модельєр)»;

- «Молодша медична сестра з догляду за хворими»;

- «Офіціант»;

- «Секретар-друкарка»;

- «Слюсар з ремонту автомобілів»;

- «Столяр будівельний».

 На опанування зазначених професій відводиться до 680 годин навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю, по 2 години на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок варіативної складової навчальних планів та 20 робочих днів навчальної практики у 10 класі.

Збільшення часу навчальної практики передбачається тільки для професійного навчання з метою забезпечення потрібної кількості навчальних годин. Збільшення навчальної практики можна уникнути за рахунок виділення (збільшення) годин з варіативної складової навчальних планів.

У випадку, коли кількість годин на опанування професії менша передбаченої навчальними планами, рекомендуємо запроваджувати профільні курси та курси за вибором профорієнтаційного спрямування, які мають відповідний гриф Міністерства.

Здійснення професійно-технічного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах та міжшкільних навчально-виробничих комбінатах можливе і за іншими професіями, за умови дотримання вимог Державних стандартів професійно-технічної освіти.

Важливою складовою технологічної підготовки школярів є знання ними основ графічної грамоти. Вивчення курсу креслення передбачено в 11 класах технологічного напряму (технологічний профіль та інформаційно-технологічний профіль) в обсязі 2 год. на тиждень.

У 8-11 кл. креслення може  вивчатися як курс за вибором. Міністерством освіти і науки України рекомендовано програму “Креслення. 8-11 класи” (В.К.Сидоренко. К.: Шкільний світ, 2001), яка забезпечена підручниками „Креслення” для загальноосвітніх навчально-виховних закладів (В.К.Сидоренко. К.: Школяр, 2004).

У навчальному процесі слід користуватися підручниками, посібниками та навчально-наочними матеріалами, що мають відповідний гриф Міністерства.

            Під час роботи у навчальній майстерні особливу увагу слід звертати на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних прийомів роботи, ознайомлювати із заходами попередження травматизму.

Відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 18.02.2008 № 94 зі змінами (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 23.11.2010 №1116) учні 11 класу складають державну підсумкову атестацію з предметів освітньої галузі «Технологія».

Зокрема, всі учні, які навчаються за технологічним профілем, складають державну підсумкову атестацію з технологій (профільний рівень). Вона проводиться за  Збірниками завдань для державної підсумкової атестації з технологій (технологічний профіль). 11клас, що мають гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України»

Учні складають державну підсумкову атестацію з технологій в навчальних закладах, на базі яких вони вивчали профільні предмети. Це можуть бути міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні навчальні заклади, опорні загальноосвітні школи та ін. Склад комісій та порядок оформлення документації заздалегідь визначаються спільно місцевими органами управління освітою, адміністраціями закладів освіти на базі яких здійснювалося навчання та адміністраціями загальноосвітніх навчальних закладів за основним місцем навчання учнів.

Державна підсумкова атестація проводиться окремо від кваліфікаційних іспитів з присвоєння робітничої професії.

За вибором учні 11 класу, які навчалися за технологічним та інформаційно-технологічним профілями, можуть складати державну підсумкову атестацію з креслення. Вонапроводиться за завданнями з посібника «Збірник завдань для державної підсумкової атестації з креслення. 11 клас», що має гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України».

Державну підсумкову атестацію з трудового навчання (технологій) за вибором можуть складати всі учні 11 класів, крім тих, які навчалися за технологічним профілем. Вонапроводиться за завданнями з посібника «Збірник завдань для державної підсумкової атестації з трудового навчання (Технології). 11 клас», що має гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України».

Електронні версії всіх збірників завдань та білетів для державної підсумкової атестації розміщено на офіційних веб-сайтах Міністерства освіти

і науки України та Інституту інноваційних технологій і змісту освіти .

Матеріали, які висвітлюють питання організації навчальної діяльності з технологій вчителі можуть почерпнути на сторінках періодичних видань та спеціалізованих сайтів:

1.      Журнал «Трудова підготовка в закладах освіти» видавництва          «Педагогічна преса».

2.      Газета «Трудове навчання»  видавництва «Шкільний світ».

3.      Науково-методичний журнал «Трудове навчання в школі». Видавнича група «Основа».

4.      Сайт www.trudove.org.ua.

Методист  КМНМЦ                                                          Л.Д. Яковлєва

Технологія майстерень

Майстерня - це інша форма організації навчального процесу. Ця незвичайна система навчання була розроблена французькими педагогами-представниками ЖФЕН - «Французької групи нової освіти». Біля витоків руху стояли психологи П. Ланжевен, Анрі Валлон, Жан Піаже та ін.

У найзагальнішому вигляді ЖФЕН ставить за мету розробку і впровадження в практику освіти інтенсивних методів навчання і розвитку дитини. Дана мета спирається на глибоко обґрунтовану фундаментальну і оригінальну теоретичну концепцію. Сутність нової системи виражається в наступних основних положеннях:

Особистість з новим менталітетом. Це особистість «самостійна, соціально відповідальна і конструктивно озброєна», здатна надавати позитивний вплив на своє життя і навколишній світ.

Всі здатні. Кожна дитина має здібності практично до всіх видів людської діяльності: до оволодіння природним і гуманітарним знанням, образотворчим мистецтвом, музикою і т.д. Справа тільки в тому, які методи будуть застосовуватися в процесі його утворення.

Інтенсивні методи навчання та розвитку особистості. Для методів характерні:

а) ставлення вчителя до учня, як до рівного собі;

б) не просте повідомлення знань як незаперечних істин, а самостійне «будівництво» знання учнями, критично ставиться до інформації, і самостійного вирішення творчих завдань;

в) плюралізм думок, підходів, шанобливе ставлення до думки, варіанту іншого.

Новий тип педагога. Це не авторитарний вчитель, а той, хто не пригнічує природу дитини. На початку 90-х років група співробітників Санкт-Петербурзького державного університету педагогічної майстерності зробила спробу адаптувати цю технологію в практику російської шкільної освіти. Узагальнили роботу французьких майстерень співробітники з Санкт-Петербурга у вигляді наступних правил:

1. Майстер створює атмосферу відкритості, доброзичливості, співтворчості у спілкуванні.

2. У процесі занять майстер звертається до почуттів дитини, пробуджує в ньому інтерес до досліджуваної проблеми (теми).

3. Він працює разом з дітьми, майстер дорівнює учневі в пошуку знання.

4. Майстер не поспішає давати відповіді на поставлені питання.

5. Важливу інформацію він подає малими дозами, якщо виявляє потребу в ній в учнів.

6. Виключає офіційне оцінювання роботи учня (не виставляє відміток в журнал, не лає, не хвалить), але через соціалізацію, афішування робіт дає можливість появи самооцінки учня, її зміни, самокорекції.

Етапи роботи майстерні

1. «Індукція» («наведення») - створення емоційного настрою, включення підсвідомості, області почуттів кожного учня, створення особистого ставлення до предмета обговорення.

Індуктор - слово, образ, фраза, предмет, звук, мелодія, текст, малюнок і т. д. - все, що може розбудити почуття, викликати потік асоціацій, спогадів, відчуттів, питань.

2. «Самоінструкціі» - індивідуальне створення гіпотези, рішення, тексту, малюнка, проекту.

3. «Соціоконструкція» - зведення цих елементів групою.

4. «Соціалізація» - все, що зроблено індивідуально, в парі, у групі, має бути оприлюднено, обговорено, «подано» всім, всі думки почуті, всі гіпотези розглянуті.

5. «Афішування» - вивішування «творів» - робіт учнів і Майстра (текстів, малюнків, схем, проектів, рішень) в аудиторії та ознайомлення з ними - всі ходять, читають, обговорюють або зачитують вголос (автор, Майстер, інший учень).

6 . «Розрив» - внутрішнє усвідомлення учасником майстерні неповноти або невідповідності свого старого знання новому, внутрішній емоційний конфлікт, посувають до поглиблення в проблему, до пошуку відповідей, до звірки нового знання з літературним або науковим джерелом.

7. «Рефлексія» - відображення почуттів, відчуттів, що виникли в учнів під час майстерні, це багатющий матеріал для рефлексії самого Майстра, для удосконалення ним конструкції майстерні, для подальшої роботи.

План майстерні деталізований, необхідно передбачити безліч завдань, «підказок» - інформації, яка буде запропонована учням у той момент, коли в ній виникає необхідність. Природним чином збільшується обсяг інформації, з якою вчитель працює попередньо, щоб у ході майстерні самому залишитися в темі.

Спеціально організований педагогом-Майстром розвиваючий простір (життєві ситуації, в яких є всі необхідні умови для розвитку) дозволяє учням у колективному пошуку приходити до побудови («відкриття») знання, джерелом якого при традиційному навчанні є лише вчитель.